"Я-концепція"
У сучасних психологічних дослідженнях підкреслюють роль образу «Я» як узагальненого механізму саморегуляції особистості, зазначають, що саме образ «Я» забезпечує ідентифікацію, особистісну відповідальність, породжує почуття соціальної причетності. Механізм саморегуляції «Я-концепції» виявляється у вербалізованій формі: власного бажання – «я хочу», усвідомлення своїх можливостей – «я можу», вимогливості – «мені потрібно», цілеспрямованості – «я прагну». Слід відзначити, що центральним компонентом «Я-концепції» є самооцінка особистості. Самооцінка виконує регулювальну і захисну функції, впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми.
Для розвитку особистості ефективною є досить висока загальна самооцінка, що співвідноситься з адекватними частковими самооцінками різного рівня. Стійка і водночас досить гнучка самооцінка, яка за необхідності може змінюватися під впливом нової інформації, набутого досвіду, оцінок інших людей, - оптимальна як для особистісного зростання, так і для продуктивної діяльності. Негативною щодо цього є надмірно стійка, ригідна самооцінка, а також надто нестійка, така, що змінюється за найменших впливів.
Самосвідомість особистості чутливо реєструє за допомогою механізму самооцінки співвідношення власних домагань і реальних досягнень. Важливим компонентом образу «Я» особистості є самоповага, яка визначає співвідношення справжніх досягнень і того, на що людина претендує, розраховує. Американський психолог У. Джемс запропонував формулу визначення самоповаги, у чисельнику якої представлені реальні досягнення індивіда, у знаменнику – його домагання.
Ідеалом різнобічного розвинення людини є гармонійна особистість. Уявлення людини про саму себе не завжди адекватне, а саме, коли не збігаються її реальне «Я» з уявленням її ідеального «Я». Вважають, що особистість досягає самовдосконалення лише шляхом внутрішньої боротьби та криз. Проте є й інший погляд, зокрема М. Мольц вважав, що кризи можна контролювати. «Ніколи не пізно змінити образ власного «Я», а отже почати нове життя», - писав він і як шлях до щастя пропанував виробити позитивне ставлення до самих себе. Чим вищій відсоток правильних позитивних уявлень людини про себе, тим безпроблемніше її життя. Справжній оптиміст не сварить себе навіть коли в чомусь програє, зазнає невдач, а аналізує, шукає помилки і прорахунки, а тому у подальших діях успіхи закріплюються, а невдачі коригуються. Посилюється координація «Я», що фактично означає особистісне зростання.
Тож, слід зауважити, що роль самооцінки в розвитку особистості дуже значна. Вона впливає на життя людини, її ставлення до оточуючих і до самої себе. Самоусвідомлення свого власного «Я» означає новий етап у розвитку особистості, оскільки стає можливим оволодіння процесом її розвитку, активного і цілеспрямованого виховання, і як наслідок досягнення цілей, які перед собою ставить людина.
Немає коментарів:
Дописати коментар